Мікрофонний набір Prodipe A1 DUO

Набір з 2-х професійних односпрямованих конденсаторних студійних мікрофонів.

Нове покоління професійних конденсаторних мікрофонів для використання на сцені та в студії. Prodipe A1 Duo – комплект з двох професійних односпрямованих конденсаторних студійних мікрофонів новітнього покоління, призначених для запису вокалу або акустичних інструментальних музичних партій. З успіхом застосовується на сцені для живих виступів.

«Спеціально створений для використання в різних ситуаціях, цей конденсаторний мікрофон однаково добре вловлює звук, як на сцені, так і в студії. Його конструкція відповідає всім необхідним технічним критеріям, забезпечуючи його незаперечними музичними якостями – ясністю звуку, високою коректністю відтворення та акустичною точністю. Ця модель особливо рекомендується для струнних інструментів, таких як скрипки, альти, віолончелі, контрабаси та акустичні гітари». – Людовик Ланен.

Протестовано Денисом Лабле

«Коли я використав мікрофон A1 для запису акустичної гітари, то його якості задовольнили мене в повній мірі. З його ясністю звуку, акустичною точністю і натуральністю, цей мікрофон просто необхідно мати для застосування на сцені та в студії. Універсальність A1 така, що він однаково добре поводиться як зі струнними інструментами, так і з вокальними ансамблями. І саме чудове в усьому то, що такий рівень якості може побут придбаний за настільки помірною ціною!» – Денис Лабле.

Денис виріс у родині музикантів. Він отримав свою першу гітару у віці 12 років і в 17 разом з братом Річардом організував свою першу групу «Les Shows». Це були «свінгуючі» шістдесяті та Денис став палким шанувальником блюзу, що відроджувався в Англії, (The Animals, Джон Мейаллl, Ерік Клептон) і афро-американської музичної сцени (Джимі Хендрікс, Джон Стакс, Motown). У цей час він навчався в Ecole Boulle в Парижі. Після короткого періоду в складі «Sharks» і незабутнього виступу на Зимових Олімпійських іграх у Греноблі, де вони відкривали концерт Стіва Вінвуда, він грав з «Trust» і «Mat 3», а також виступав з «Calcium» разом зі Стефаном Віларом і Зоузоу. Його остання група «Torpédo» була сформована на початку 80-х років.

1970 і 1971 були дуже важливими роками в кар'єрі Дениса. Один з його найкращих спогадів про студійну роботу датується саме цим часом – пісня Лані Хол, написана Майклом Коломб'є для альбому «Wings». Він також почав тривалу співпрацю з Жульєном Клером, з яким він вирушив у тур по Франції та по всьому світу. У 1974 відбувся запис альбому Жульєна Клерка «Terre de France» з його участю. Аранжування для «N 7» стали однією з його найкращих робіт. Також він познайомився з Жан-Клодом Ваньє, через якого, крім всіх інших, почав працювати з Сержем Гейнсбург і Джейн Біркін.

У 1977 році він виступив в Le Théâtre de la Ville з Мішелем Яношем і це ознаменувало початок дуже продуктивного періоду роботи в команді Габріель Яред. Коли він говорить про запис альбому «Guigui», що включає «En v'la du slow, en v'la» (So you want to dance slow), альбому Майкла Яноша «Les années 80 commencent» (на початку 80-х), який включає в себе «25 piges dont 5 au cachot» (5 out of 25 years in a cell) і альбомів Франсуази Харді «Gin Tonic»/«Musique saoûle» («Soul» music), це, очевидно, було для нього важливою віхою.

У 80-х і 90-х він був пов'язаний з Davout, Ferber, La Grande Armée, Gang, Plus30 і Face B. Він пережив ряд сильних емоцій в цих «храмах звуку», пройшовши через кращі та гірші сторони концертного життя. Багато артистів відкрили тут свої таланти. Свій перший альбом «Crystal Hotel», до якого увійшли сингли «Late Nite» і «Mosquito's Mambo» він спродюсував з Полом Чемама.

У 1989 році вийшов альбом «Sarbacane» (Blowpipe), почавши довгий період співпраці з Френсіс Кабрель, як на сцені, так і в студії. У той же час він працював у школі MB над «Tycoon», англійською версією «Starmania», особливо над «Only the very best» у виконанні Петра Кінгслі. Він також працював над альбомами вокального дуету Мішеля Бергера і Франс Галл «Dion chante Plamandon» (Dion sings Luc Plamandon) і «'Double Jeu», зігравши поспіль один за іншим.

У 1993 році він залишився з Франс Галл, зігравши на її концерті в Берсі та у пам'ятному турі «J'ai besoin de vous» (I need you all).

У 1994 році він працював над восьмим альбомом Френсіс Кабрель «Samedi soir sur la terre» (Saturday night on earth), «Crapou/Lable» Жерара Ковічнскі та деякими роботами друзів-музикантів. Спільно заспіваний кавер «Red river blues» дуже виділявся серед пісень інших проектів на блюзовий основі.

Його подорожі в Монреаль для записів з Рочом Восье, Робертом Чарлебо, Джефом Смолвуда і Патріком Норманом справили величезне враження. Не варто забувати та про його участь у «23am» з альбому Роберта Майлса «Heatwave». Він також використав шанс повернутися до свого коріння в турі 1990 року «Rock'n Roll Show». Це був дивовижний час для нього, можливість переглянути рок 50-х з Френсіс Кабрель і легендарним Дикому Ріверсом. На прохання Жан-Франсуа Фуко, директора паризького фестивалю «Jazz at Albret», він дав разовий концерт з Бертраном Лажуді, Еріком Сева і батьком і сином Паганотті в липні 2000 року. Незабаром після цього він поринув у проект «Autour du blues» (Around the blues).

Будучи натхненним продюсером Еріком Бассетом та за підтримки Майкла Джонса та Патріка Вербеека, він організував концерт гітарної та блюзової музики. Деякими з «великих імен» були Жан-Жак Гольдман, Дік Ріверс, Френсіс Кабрель і Павло Персоні. Очолений ними захід було відображено у 2001 році на подвійному CD. Потім пішло ще більше концертів і сесій запису. Його останнім великим заходом стало святкування 25 річниці клубу New Morning у 2007 році, участь у якому взяли Ларрі Карлтон та Роббен Форд. Для нього було істинним задоволенням розкопати деякі з «гімнів» блюзу і хітів Motown, давши їм знову ожити у 21 столітті. Було б не правильно, якби ми не згадали його робіт над альбомом «Quelle belle ville» (Beautiful life) Валері Чикко, альбомом «Echos d'Acadie» (Echos of Acadia) і синглом «Coeurs solidaires» (Hearts as one) Патрика Вербеке та альбомом «Itineraires» (Itinerary) Солдат Луїс.

На жаль, неможливо перелічити всіх артистів, музикантів, аранжувальників, звукорежисерів, майданчики, студії та домашні студії, які були частиною його життя, дозволивши створити стільки хітів. Денис знає, що деякі з його робіт будуть жити, і він може пишатися, чуючи «Disappearing nightly» у виконанні Альберта Лі/Марка Кнофлера, пісню Спенсера Борі, яку він зіграв і записав у Астаффорте, батьківщині Фрасіс Кабрель.

Інструкція користувача

Написати відгук